The New York Times про українську реконструктивну хірургію

6 серпня 2025 року американське видання The New York Times опублікувало велику статтю «Rebuilding Faces, Lives and a Sense of Self in Ukraine» («Відновлення облич, життя та відчуття себе в Україні»), присвячену роботі українських лікарів, які відновлюють обличчя поранених під час повномасштабної війни. Автори матеріалу — Марк Сантора, Лаетітія Вансон та Дарія Мітіук — висвітлюють медичні, етичні й психологічні аспекти однієї з найскладніших сфер сучасної хірургії: реконструкції обличчя після тяжких бойових травм.

Травма, яка стирає ідентичність

“Обличчя — це вікно до ідентичності та емоцій. Втратити його — означає втратити відчуття себе,” — наголошують автори статті. У пацієнтів із мінно-вибуховими пораненнями найчастіше уражаються нижня та верхня щелепи, орбіти, кістки черепа, м’які тканини. Це призводить не лише до втрати базових функцій — мови, жування, дихання — а й до глибокої психологічної ізоляції.

Слово завідувача Кафедри

Серед цитованих у статті експертів — завідувач Кафедри щелепно-лицевої хірургії НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук Андрій Копчак. «Солдат втрачає ногу — і суспільство називає його героєм. Але якщо він втрачає обличчя — він стає примарою», — зауважує д-р Копчак.

Індивідуальні технології і новий рівень хірургії

Стаття The New York Times описує, як 3D-друк і комп’ютерне моделювання дали українським хірургам інструменти, що дозволяють проводити надточну реконструкцію:

• створення пацієнт-специфічних титанових імплантів;
• віртуальне хірургічне планування;
• інтраопераційна навігація;
• мікросудинна трансплантація тканин;
• мультиетапна реабілітація.

«Ми скануємо череп, створюємо цифрову модель і друкуємо титанові пластини шар за шаром. Це як зібрати розбиту вазу. Кожен уламок має значення», — пояснює Андрій Копчак, демонструючи КТ щелепи одного з пацієнтів.

Описані випадки, коли пацієнтам доводилось проходити десятки операцій — часто не для удосконалення, а для виправлення попередніх втручань.

Психосоціальна реабілітація

Окрему увагу в матеріалі приділено психологічному виміру. У багатьох пацієнтів розвивається посттравматичний синдром, депресія, соціальна ізоляція. Часто саме родина і волонтери забезпечують основну підтримку.

«Психологічне навантаження — нещадне. Уявіть, що ви дивитеся в дзеркало і не впізнаєте себе. А тепер уявіть, що вас так бачить ваша дитина або дружина», — каже д-р Копчак. «У нас один психолог на сотні поранених військових. Це хороша людина, але він не був підготовлений до такого», — додає він.

Роль міжнародної підтримки

Важливою темою публікації є внесок іноземних медичних команд, які від початку повномасштабного вторгнення допомагають українським хірургам і пацієнтам. У статті згадуються такі ініціативи:

• Face to Face — американська команда хірургів, яка надає безкоштовну допомогу військовим та цивільним;
• Doctors for Heroes — українсько-міжнародна програма евакуації та хірургічної допомоги;
• Face the Future — канадська місія, що спеціалізується на складній краніофаціальній реконструкції.

Крім того, французькі колеги поділилися протоколами реконструкції орбіт, а фінські хірурги допомогли виконати складні нейрореанастомози. Всі ці програми діють у партнерстві з українськими лікарями, а окремі випадки лікування супроводжуються міжнародними телемедичними консиліумами

Підсумки

Стаття The New York Times — це міжнародне визнання української щелепно-лицевої хірургії як галузі, що стрімко розвивається, попри умови війни. Це також визнання сили пацієнтів, які не здаються, та лікарів, які працюють на межі можливого.

Кафедра щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О. Богомольця продовжує роботу над удосконаленням методів реконструкції, впровадженням інноваційних технологій, навчанням молодих лікарів та міждисциплінарною співпрацею з фахівцями в Україні та за кордоном. Робота наших спеціалістів — це внесок у медичну оборону країни та відновлення людської гідності.

Посилання