У міжнародному журналі «Клінічна та профілактична медицина», №1 (47), 2026, що індексується у наукометричній базі Scopus (Q4), оприлюднені результати наукового дослідження феномену вигорання серед шелепно-лицевих хірургів України. У дослідженні брали участь фахівці Кафедри щелепно-лицевої хірургії НМУ ім. О.О. Богомольця.
Професійне вигорання (burnout) є одним із ключових викликів сучасної медицини, особливо для лікарів хірургічного профілю. Воно формується внаслідок тривалого впливу стресових факторів і проявляється емоційним виснаженням, деперсоналізацією та зниженням відчуття професійної ефективності.
В умовах повномасштабної війни в Україні ці фактори набувають особливої інтенсивності. Щелепно-лицеві хірурги працюють у середовищі постійного навантаження, що включає лікування тяжких травм, зокрема мінно-вибухових уражень, обмежені ресурси та психоемоційний тиск. Це створює унікальні умови для розвитку синдрому вигорання, які потребують наукового аналізу.
Дослідження виконано у форматі міжнародної співпраці за участю фахівців України та Фінляндії, зокрема за підтримки Університету Гельсінкі (проф. Йоханна Снел). Такий підхід дозволив провести порівняльний аналіз між лікарями, які працюють у принципово різних соціальних і професійних умовах — під час війни та в умовах стабільної системи охорони здоров’я.
Загалом у дослідженні взяли участь 126 щелепно-лицевих хірургів: 72 українських та 54 фінських спеціалісти .
Дослідження проводилось у період з березня по червень 2025 року у форматі анонімного анкетування. Було використано комплексний підхід до оцінки психоемоційного стану лікарів, що включав:
Такий дизайн дозволив не лише зафіксувати рівень вигорання, але й встановити його зв’язок із клінічними, соціальними та психологічними факторами.
Отримані дані свідчать про значно вищий рівень професійного вигорання серед українських хірургів у порівнянні з фінськими колегами. Зокрема, показники емоційного виснаження та деперсоналізації були суттєво вищими, що відображає глибоке психоемоційне перевантаження .
Ключовим фактором розвитку вигорання визначено надмірне робоче навантаження. Встановлено достовірні кореляції між тривалістю робочого дня, кількістю чергувань та рівнем емоційного виснаження і зниженням професійної ефективності (p < 0.01) . Українські лікарі працюють довше та частіше залучені до чергувань, що безпосередньо впливає на їхній психоемоційний стан.
Додатковими значущими чинниками є вплив війни, соціально-економічна нестабільність та дефіцит часу для відновлення. Значна частина респондентів також була безпосередньо залучена до лікування поранених військовослужбовців, що створює додаткове психологічне навантаження.
Результати дослідження демонструють суттєве зниження якості життя серед українських хірургів (56.6 ± 19.9 балів), що відповідає низькому рівню, тоді як у фінській групі цей показник відповідає високому рівню (74.5 ± 14.6 балів) .
Також виявлено наявність ознак тривожно-депресивних станів у лікарів обох груп, проте їх вираженість є більш значною в українській когорті. Це підтверджує комплексний характер впливу стресових факторів на психічне здоров’я медичних працівників.
Водночас встановлено, що українські хірурги демонструють достатньо високий рівень психологічної стійкості (резильєнтності), що дозволяє їм адаптуватися до тривалого стресу та зберігати професійну функціональність .
Цікавим результатом є виявлення зворотного зв’язку між стажем роботи та рівнем вигорання: більш досвідчені лікарі мають нижчі показники емоційного виснаження. Це може свідчити про формування ефективних стратегій подолання стресу з досвідом.
Водночас молоді спеціалісти є більш вразливою групою, що потребує додаткової уваги та підтримки в умовах високого професійного навантаження.
Дослідження підкреслює необхідність системного підходу до профілактики професійного вигорання серед хірургів. Найважливішими напрямками є:
Отримані результати мають особливу цінність для України, де медична система функціонує в умовах надзвичайного навантаження. Збереження психічного здоров’я лікарів є ключовою умовою забезпечення якості медичної допомоги, особливо у сфері щелепно-лицевої хірургії, що відіграє важливу роль у лікуванні бойових травм.
Повний текст статті.
Грант Erasmus+ для аспірантів отримала асистентка Кафедри Анна Романова
Визначення генетичних маркерів може допомогти у створенні персоналізованих протоколів передопераційного обстеження та прогнозування ризику ускладнень
У своїй дисертації Євген Шуминський шукає взаємозв’язки між клініко-рентгенологічними характеристиками переломів верхньої щелепи та особливостями ї анатомічної будови, зокрема ступенем пневматизації
На підтримку українських щелепно-лицевих хірургів висловилась Європейська асоціація черепно-щелепно-лицевих хірургів (EACMFS), яка є провідним та наймасовішим об’єднанням щелепно-лицевих хірургів Європи.
