Дослідження реконструкції нижньої щелепи

Кафедра щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О. Богомольця продовжує роботу над актуальними проблемами реконструктивної хірургії. У журналі Іспанського товариства оральної, щелепно-лицевої хірургії та хірургії голови та шиї опубліковано статтю “Exploring the impact of soft tissue flap on the stability and resorption of bone graft in mandibular defects”.

Основні аспекти дослідження

Реконструкція неперервних дефектів нижньої щелепи залишається складним завданням, оскільки вимагає використання значного обсягу кісткової тканини та забезпечення довготривалої стабільності трансплантата. Автологічні трансплантати з переднього відділу клубової кістки (ICG) широко застосовуються, проте їхня резорбція є непередбачуваною, що може ускладнювати подальшу ортопедичну реабілітацію.

У дослідженні оцінювався вплив судинізованих м’якотканинних клаптів на резорбцію та щільність кісткового трансплантата при реконструкції безперервних дефектів нижньої щелепи.

Дизайн дослідження

У проспективному дослідженні взяли участь 12 пацієнтів із безперервними дефектами нижньої щелепи. Вони були розподілені на дві групи:

• Перша група (n=6) отримала тільки кісткові трансплантати з клубової кістки.
• Друга група (n=6) – трансплантати, покриті вільним антеролатеральним стегновим клаптем (ALTF).

Дослідження включало пацієнтів із дефектами після пухлинних процесів або високоенергетичних травм.

Хід операцій та методи оцінки

Передопераційне планування здійснювали за допомогою комп’ютерної томографії. Трансплантати фіксували реконструктивними пластинами або індивідуальними імплантатами, виготовленими методом лазерного спікання металу. Оцінка результатів здійснювалася за допомогою мультиспіральної КТ, а аналіз даних проводився у програмі Mimics Medical 23.0. Первинні вимірювання виконували через тиждень після операції, контроль – через 9 місяців.

Основні результати

Початковий середній об’єм трансплантата становив 8223,2 ± 4140,2 см³, без значущих відмінностей між групами.

Через 9 місяців об’єм трансплантата значно зменшився в обох групах:

1. У першій групі – на 31,7 % ± 16,4 % (p = 0,029).
2. У другій групі – на 49,2 % ± 17,4 % (p = 0,022).

Загальна резорбція склала 40,4 % ± 18,6 % (p = 0,011).

Щільність кісткового трансплантата:

• У першій групі збільшилася на 21,0 % ± 10,5 % (p = 0,019).
• У другій групі зростання було незначним – 2,1 % ± 24,8 % (p = 0,456).

Таким чином, використання ALTF не зменшило резорбцію трансплантата, проте могло покращити його виживаність і інтеграцію.

Висновки та перспективи

Дослідження підтвердило, що трансплантати з переднього відділу клубової кістки мають високий рівень резорбції, незалежно від використання м’якотканинного клаптя. Проте адекватне покриття м’якими тканинами може впливати на виживаність трансплантата. Для отримання більш точних даних потрібні подальші дослідження з більшою вибіркою пацієнтів та тривалішим періодом спостереження.

Автори дослідження

• Бекір Османов
• Андрій Копчак

Ознайомитися з повним текстом статті можна за посиланням.

Вітаємо авторів із публікацією та продовженням наукових досліджень у галузі реконструктивної хірургії!