Згодом з’явилася потреба хірургічної корекції дефекту лобної кістки та верхнього краю орбіти. Основні причини, з яких знадобилося продовжити лікування – естетичний дефект, потенційна загроза ушкодження головного мозоку та потреба в очному протезуванні.
Операцію проводила мультидисциплінарна команда у складі щелепно-лицевих хірургів та нейрохірургів у Відділенні щелепно-лицевої хірургії Київської міської клінічної лікарні №1.
Перед тим провели віртуальну симуляцію майбутньої операції. За основу взяли комп’ютерну томографію. Створено пацієнт-специфічний імплантат, який відновлював контури орбіти та заміщав дефект лобної кістки. Імплантат виготовлили безкоштовно компанії 3D Metal Tech і Imateh Medical.
В оперативному втручанні брали участь співробітники Кафедри професор, д.мед.н. Юрій Чепурний, завідувач Відділенням щелепно-лицевої хірургії КМКЛ №1, асистент Кафедри, PhD з медицини Денис Черногорський, лікар відділення Ярослав Сазанський.
Нейрохірургію представляв заслужений лікар України, завідувач Відділенням рентгенендоваскулярної хірургії КМКЛ №1, к.мед.н Андрій Регуш.
Основною складністю операції були 1) ризик пошкодження твердої мозкової оболонки та її потрапляння в порожнину черепа, 2) необхідність забезпечити ізоляцію імплантата від порожнини носа та лобної пазухи, щоб уникнути інфекційних ускладнень. В результаті злагодженої роботи вдалося уникнути всіх цих ризиків та ускладнень і забезпечити прекрасний результат.
Співробітники Кафедри встановили два дистрактори на нижню щелепу. Вони мають збільшити лінійні розміри щелепи та створити простір для м’язів язика і дна порожнини рота. Очікуваний результат - видалення трахеостоми та відновлення самостійного дихання через рот і ніс
Ускладнювало проведення операції і те, що після травми минуло 2,5 тижні: тканини вже загоїлися, тож не було чітких орієнтирів в стандартних анатомічних ділянках
У дорослому віці частіше використовується box-shift osteotomy, оскільки ця методика дозволяє зменшити міжорбітальну відстань без порушення прикусу та з мінімальним травматизмом навколишніх м’яких тканин
Для заміщення дефекту було застосовано один із високотехнологічних методів сучасної реконструктивної хірургії – мікросудинний трансфер кістково-м’язового клаптя з верхівки лопатки
