Синдром Ігла-Стерлінга

Синдром Ігла-Стерлінга (синдром Ігла, синдром Eagle, шилопід’язиковий синдром) – захворювання, що викликано аномаліями розмірів і положення шиловидного відростка скроневої кістки і шилопід’язикової зв’язки.

Причини і механізми подовження шиловидних відростків до кінця не вивчені.

Основні симтоми:

• відчуття стороннього тіла в глотці,
• хронічне запалення слизової оболонки глотки,
• біль в ділянці скронево-нижньщелепного суглоба,
• біль і шум у вухах,
• головний біль,
• «стріляючий» біль при поворотах голови.

Клінічно виділяють 2 форми захворювання:

1. шилоподібно-глотковий і
2. шилоподібно-каротидний («синдром сонної артерії»).

При шилоподібно-глотковому синдромі інтенсивність болю сильно варіює – від незначного дискоморту при ковтанні до сильного прострілюючого болю в ділянці горла та вуха, болі або відчуття чужорідного тіла в горлі, особливо при ковтанні.

Іноді подібні симптоми плутають з хронічним тонзилітом та після видалення мигдаликів інтенсивність болю посилюється за рахунок рубцювання навколишніх структур.

Нерідко під маскою шило-глоткового синдрому ховається невралгія, для якої характерний біль в ділянці глотки та кореня язика, що виникають під час розмови, сміху та прийому їжі.

При шилоподібно-каротидному синдромі патогенез полягає в тому, що кінчик подовженого і відхиленого назовні шиловидного відростка тисне на внутрішню або зовнішню сонну артерію, роздратовує періартеріальне симпатичне сплетення і больові рецептори.

При подразненні внутрішньої або зовнішньої сонної артерії іррадіація болю може відбуватись по ходу розгалуження гілок та пацієнти нерідно відмічають біль в ділянці скроні, очниці лобу та тім’я.

Особливість топографії шиловидного відростка – близьке розташування до язикоглоткового нерва, зовнішньої і внутрішньої сонних артерій, бокової поверхні глотки. Лікування пов’язане з ризиками ушкодження життєво-важливих структур та травмуванням великих судин. Співробітники Кафедри щелепно-лицевої хірургії ІПО НМУ ім. О.О. Богомольця проводять такі операції із застосуванням п’єзохірургічної техніки. Ця техніка дозволяє безпечно працювати з кістковими структурами і не трамвує м’які тканини, що є вкрай важливим в цій зоні.