Сьогодні ми маємо епідемію травм, про які ще десять років тому говорили хіба що в навчальних аудиторіях або спеціалізованих закордонних клініках. Втрата носа, очей, вух, частин обличчя — нова реальність військової медицини в Україні. І серед тих, хто відповідає на цей виклик — щелепно-лицевий ортопед, асистент Кафедри щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О. Богомольця Дмитро Філоненко. В інтерв’ю “Суспільному” він розповів, як допомагає українським військовим відновити гідність після тяжких поранень (відео доступне за посиланням).
Перед журналістами він викладає набір протезів — штучні вуха, очі, носи. На вигляд — як живі. Але це не пластика і не пластична хірургія. Це — чисте протезування.
«Хірургія має межі. Після неї приходить протезування. І часто протез — це проміжне рішення, щоб пацієнт міг просто жити і соціалізуватися», — пояснює Дмитро.
Протези виготовляються зі спеціального сертифікованого медичного силікону. Це той самий матеріал, який знають рибалки або кухарі: гнучкий, міцний, термостійкий. Але тут — високотехнологічна версія, що контактує зі шкірою десятки годин на день. На ніч пацієнтам радять знімати протез, щоб шкіра відпочила.
Кріплення може бути або на гримерний клей, або — значно сучасніший варіант — через титанові фіксатори з магнітами, імплантовані у кістку. Так само, як ставлять зубний імплантат.
«Найцікавіше — це стоматологія. Історично, анатомічно, технічно — все це частина стоматології», — розповідає Дмитро. — «Око — це стоматологія. Нижня щелепа — велика частина обличчя. І відновити це якісно може лише стоматолог, який працює з кісткою, м’якими тканинами, протезами».
Головна відмінність — індивідуальний підхід. На жаль, досі поширеною є практика, коли військовим просто підбирають щось «приблизне» з наявного набору: відкривають коробку, обирають кольорову кульку — і дають. Але якість життя з таким протезом — мінімальна.
«Військові часто не знають, чи добре це, що їм дали. А коли вони бачать індивідуальний, функціональний, природний протез — виникає шок. Один з моїх пацієнтів зі сльозами на очах надіслав фото мамі: “У мене є надія”».
Очні протези можуть бути рухомими. Якщо добре підготовлене ложе, такий протез навіть слідкує за рухом іншого ока. Виготовлення одного — щонайменше три візити, 10 годин роботи восьми спеціалістів. І кожен — унікальний.
«Потрібно 2000 очних протезів на рік. Але індивідуальних лицьових — близько 20. Це й пояснює, чому досі не було в Україні фахового центру. Потреба була мізерною. А зараз — вибухова».
Дмитро Філоненко користується методами 3D-сканування, цифрового моделювання та друку. Якщо фото пацієнта до травми немає — підбирають донора з подібною анатомією (наприклад, інтерна чи молодого лікаря), сканують його обличчя, моделюють дефект, друкують зразок на 3D-принтері, формують майбутній протез.
«Це велика частина роботи — ось тут», — каже Дмитро, вказуючи на голову. — «Нема з ким радитись. Інстаграм, електронна пошта, телефон. Фахових колег — одиниці в світі».
Одним із небагатьох винятків стала Рут Мюллервельд — німецький окулярист, яка попри війну приїхала до Києва і передала досвід особисто.
Індивідуальний протез — це не лише зовнішність. Наприклад, при втраті ока протез повинен захищати слізну залозу. При правильному виготовленні пацієнт може не знімати його місяцями. Стандартні ж «коробкові» зразки потребують щоденного догляду і викликають запалення.
«Якщо зробити правильно — людині легше і фізично, і психологічно», — наголошує лікар.
Не всі пацієнти — військові. Є жертви онкологічних захворювань, які пройшли складне лікування, але втратили частину обличчя.
«Пацієнтка прожила 12 років після операції. Її врятували. Але хіба хочеться 12 років жити без частини обличчя? А так — вона піде за кавою, і ніхто нічого не помітить».
Діти — окрема категорія. Обличчя змінюється з віком, тому протези потрібно оновлювати, але фіксатори в кістці залишаються.
Попри надзвичайну значущість справи, підтримки держави поки що замало. Протезування фінансується за власний кошт лікаря, допомогу партнерів та донати. На матеріали Дмитро збирає кошти в Instagram.
«Доба і так у мене триває 36 годин, але її не вистачає. Вже є напрямки, які фізично не встигаю покривати. Хочуть клонувати мене», — жартує він.
Державне фінансування ускладнюється тим, що індивідуальний протез не має фіксованої ціни — все залежить від складності, обсягу роботи, матеріалів.
«Це постійно розвивається. Це медицина майбутнього. І ми створюємо її тут і зараз».
🔗 Кафедра щелепно-лицевої хірургії та сучасних стоматологічних технологій ІПО НМУ ім. О.О. Богомольця висловлює глибоку подяку Дмитру Філоненку за його унікальний внесок у реабілітацію пацієнтів та розвиток вітчизняного медичного протезування. Ми віримо, що цей досвід стане основою нової української школи реконструктивної медицини.
📌 Якщо ви — військовий або лікар, який шукає підтримки у реабілітації пацієнтів з важкими дефектами обличчя — звертайтесь. Індивідуальність — це не розкіш. Це необхідність.
Синдром Ігла-Стерлінга (синдром Ігла, синдром Eagle, шилопід'язиковий синдром) – захворювання, що викликано аномаліями розмірів і положення шиловидного відростка скроневої кістки і шилопід'язикової зв'язки
Портативний металошукач знижує травматичність для пацієнта, пришвидшує і полегшує роботу стоматолога і щелепно-лицевого хірурга
Перший етап хірургічного втручання — реконструкція нижньої щелепи та м’якотканинного дефіциту підборіддя із застосуванням аутотрансплантату малогомілкової кістки на судинній ніжці
Переконливий приклад, як новітні цифрові технології, підкріплені науковими дослідженнями та міждисциплінарною співпрацею, дозволяє відновлювати анатомію й контур обличчя навіть за наявності масивних дефектів
